Розглядаються особливості життя, живого, организмів з позицій принципових відмінностей живого і неживого. В цьому сенсі живе від неживого відрізняється наявністю інформації яку можна переносити з одного носія на інший. У той час як у неживого його інформація невіддільна від носія, нерозривно поєднана з ним, у живому всі його матеріальні носії руйнують­ ся і зникають незліченну кількість раз, а інформація (і лише інформація) передасться безкінечно. Але для того щоб інфор­мація переписувалася, потрібна система забезпечення. Оскіль­ки живе (також на відміну від неживого, але вже за функ­ціональною ознакою) відрізняється здатністю до самопобудови, самостворення собі подібного із себе неподібного, то інформація живого, яка відділяється і переноситься, несе в собі всю інформацію на все таке само-.... І концептуально життя — це спосіб існування інформації, але не взагалі, а такої, що складається з інформації на відтворення систем обслуговування цієї інформації, забезпечення усіх процесів са­мо..., взаємодії з оточенням, а також програм правильного включення усіх систем. І кожний індивід стосовно інформації є інформаційно замкнутою системою. Для виправлення поми­лок в інформаційній системі організми (яка записана на ДНК як її, інформації, матеріальному носієві) потрібен еталон. Інформація індивідуума як інформаційно-закритої системи є сама собі еталон. Але як будь-яка замкнена система організм і його інформаційний еталон неухильно деградують. У по­коліннях така інформаційно-закрита система стає інформаційно-відкритою, а у вигляді Біосфери — ще й такою, що самоускладнюсться (при формальній закритості).